https://glavred.info/politics/1477-pochatok-viboriv-smih-i-slozi-bez-pravil.htmlСсылка скопирована
Перший офіційний тиждень виборчого процесу минув "на розігріві".
Його відзнаками стали заплаканий Литвин, гіперактивна Тимошенко, чий штаб провалився в новітніх технологіях, але старанно відпрацював стару добру «технологію» масового одобрямсу, та законотворчий футбол між депутатами й Президентом, якого аж ніяк не влаштовують правила ведення кампанії. Яка, між тим, спокійно триває й без правил
Недозаконність
Як стверджує відомий вислів, коли джентльменів не влаштовують правила гри, джентльмени змінюють правила. Правила, за якими Україна обирає четвертого Президента, змінюють уже під час виборчої кампанії. Йдеться про закон про вибори Президента, який протягом останніх чотирьох місяців уже вчетверте проходить крізь парламентське горнило.
2004 року Президента обирали за законом, прийнятим під попередні вибори-1999, із пізніше внесеними поправками. Проте необхідність «третього туру» змусила депутатів терміново переглянути низку положень закону. Таким чином, тодішні правила виявились придатними лише для одного, екстремального сценарію «гри». Зрозуміло, що нинішні вибори за тим законом проводити було неможливо – однак Верховна Рада дійшла до розуміння цього факту тільки в липні поточного року.
Низка змін, напрацьованих фахівцями Блоку Юлії Тимошенко та Партії регіонів, категорично не задовольнила третього значного гравця вітчизняної політики – чинного Президента Віктора Ющенка. Основні зауваження глави держави стосувались кількох моментів. По-перше, депутати різко звузили можливості оскарження виборів у судах (так, оскаржувати протоколи виборчих комісій вони заборонили взагалі). По-друге, виборцям за кордоном дозволялось голосувати виключно за умови перебування на консульському обліку. По-третє, членами виборчкомів на місцях могли бути лише громадяни, зареєстровані у відповідній місцевості. Разом з тим відкріпні посвідчення, що дозволяли б голосувати тим, хто в день виборів із якоїсь причини опинився в іншому регіоні, було скасовано.
Ініціатори законопроекту твердили, що хочуть уникнути ситуації, коли доля виборів вирішуватиметься в судах (як це було 2004 року), а також скасування «відкріпних» та комплектування виборчкомів лише з місцевих мешканців не дасть виконавчій вертикалі впливати на результати голосування в регіонах (як це було тоді).
Натомість на Банковій заявляли, що йдеться про «поділ» країни між двома найвпливовішими політичними силами, чий електорат досить чітко розподілений географічно. Відтак Ющенко повернув закон до Ради зі своїм вето та відповідними зауваженнями. А коли ПР та БЮТ не прислухались до цих зауважень, знову прийнявши закон конституційною більшістю, Президент звернувся до Конституційного Суду.
20 жовтня КС оголосив, що задовольнив більшість зауважень Президента. У силі лишилась заборона на «відкріпні» – як вирішили конституційні судді, це не порушує прав громадян, оскільки залишається можливість наперед внести своє ім’я до списків голосування на тій дільниці, де виборець перебуватиме в день голосування. Як це має виглядати, якщо громадянин виїздить до іншого регіону за день-два до дня волевиявлення, судді не уточнили.
Разом із тим, українські заробітчани та туристи тепер зможуть голосувати, не маючи мороки з консульським обліком, на якому перебувають лише лічені відсотки «закордонних» українців. Якщо, звісно, знайдуть час і бажання дістатись виборчих дільниць. А хід та підсумки виборів можна буде оскаржувати у найрізноманітніших судах, що, ймовірно, гарантує у січні-лютому чимало роботи штабним юристам всіх рівнів.
Характерно, що минулого тижня парламентарі не зуміли просто врахувати думку КС, проголосувавши відповідні зміни до закону про вибори. Незважаючи на доручення спікера Володимира Литвина «прискорити» підготовку до розгляду даних питань, представники ПР та БЮТ після консультацій вирішили відкласти справу на два тижні – до пленарних засідань 3–6 листопада. У відповідь на це Банкова вустами представника Президента у ВР Ігоря Попова застерегла: якщо депутати не врахують всіх зауважень КС або надто творчо підійдуть до інших, не зачеплених конституційними суддями, положень закону, Віктор Ющенко не спиниться і перед ще одним вето.
Утім, усі експерти та політики впевнені, що це не стане перешкодою принаймні для проведення першого туру виборів, що призначений на 17 січня. Зрештою, хоча неясність щодо правил перегонів і залишається, самі перегони офіційно стартували ще 19 жовтня – і поки що їхні учасники стабільно набирають хід.
Перекреатив
Уже наступного дня після початку виборчого процесу документи до Центрвиборчкому подав перший кандидат. Ним несподівано для більшості спостерігачів став 36-річний юрист Олег Рябоконь. У своїх заявах для преси пан Рябоконь повідомив, що «існуюча політико-економічна система повністю себе вичерпала», її «не можна змінити зверху», а «порядок у країні починається з порядку в під’їзді». Як з’ясувалося, автор цих глибоких спостережень до рішення піти на вибори працював партнером у відомій юридичній фірмі, співзасновниками якої, крім нього, були також відомий нині депутат від БЮТ Сергій Власенко та заступник міністра юстиції, також учасник БЮТ, Євген Корнійчук.
Але, на думку деяких політологів, особливих слідів «біло-сердечної» політсили тут може й не бути: чом би багатому та відомому юристові зайвий раз не прорекламувати себе та свою компанію за якихось ₴2,5 млн (саме стільки становить сума застави за участь у виборах)?
Низку помпезних партійних зборів, на яких висували кандидатів у Президенти, відкрили ліві сили, чий непростий процес об’єднання нарешті дійшов простого завершення. Петра Симоненка офіційно висунули кандидатом у Президенти від КПУ, СДПУ(о), партій «Справедливість» та «Союз лівих сил». Уже наступного дня Симоненко (щоправда, не особисто, а через свого представника) подав відповідні документи до ЦВК.
Значно потужнішим виглядав з’їзд Народної партії, на якому висували в Президенти спікера Володимира Литвина. До Міжнародного виставкового центру в Києві на підтримку того, хто «потрібен країні», зібралось близько десяти тисяч делегатів (за іронією долі, саме там і саме стільки ж народу має зібратися заради висунення в Президенти лідера Партії регіонів Віктора Януковича – однак станеться це вже після здачі цього матеріалу, ввечері у п’ятницю).
Родзинкою в цілому доволі нудного заходу «народників» стали вперше побачені країною сльози кандидата: отримавши від колишньої однокласниці рушника, вишитого, за її словами, старенькою мамою пана Литвина, голова парламенту не стримав емоцій просто на трибуні. Мамин подарунок тут-таки довелося використати для промокання очей.
Без жодних родзинок пройшов з’їзд ВО «Свобода», що висунув у глави держави Олега Тягнибока. Природно – ідейні нащадки Степана Бандери на людях не плачуть. Навіть якщо людей у залі зовсім небагато (десь у 20 разів менше, ніж було у Литвина).
Висунення Юлії Тимошенко, яке обіцяє стати найпомпезнішим – із великим концертом просто на Майдані Незалежності (про такі плани БЮТ «Главред» першим написав у попередньому номері) – теж відбудеться вже після здачі цього номера. Втім, команда прем’єрки не втрачає жодного можливого й неможливого піар-приводу, тож і висунення Тимошенко у Президенти виглядає як цілий серіал. Зокрема, у четвер для цього було організовано установчий з’їзд «Всеукраїнських народних зборів», які підтримали Юлію Володимирівну від імені громадських організацій країни.
На з’їзді глава уряду дала чергову сенсаційну обіцянку: відкрити Інтернет-портал, через який «громадськість» могла б подавати до уряду проекти законів, а також внести всіх бажаючих до списків місцевих виборів наступної весни. Однак насправді сенсаційно подібні проекти звучали б із вуст будь-якого іншого кандидата, що ж до лідера БЮТ, то вона протягом останніх місяців роздала вже багато подібних обіцянок. При цьому кількість креативу штабістів Тимошенко, схоже, починає шкодити якості: так, в’їдливі журналісти спіймали їх на халатності при підтриманні Інтернет-сайту кандидатки. Як виявилось, у його англомовній версії замість самої Тимошенко працює онлайнова програма-перекладач. Результатом цього стали такі чудові «англійські» лексичні форми, як «restavruvavsya», «napivdyhannyam» та «zobov’yazuvalosya». А сама «Вона» в одному з повідомлень виявилась «he» – «він».
Окрім «важковаговиків» із їхніми пишними з’їздами, на першому тижні «здалися» до ЦВК і непохитні бійці другого ешелону. Самовисуванцями стали Арсеній Яценюк, Сергій Тігіпко та Анатолій Гриценко. Усім їм, хвалити Бога, вдалося зібрати необхідні для реєстрації ₴2,5 млн застави. На жаль, тим, хто не проходить до другого туру, ця сума не повертається – а цікаво було би побачити, як панове Гриценко і Яценюк повертають внески усім тим громадянам, які, як запевняють самі кандидати, збирали для них ці кошти, відриваючи їх від власного гаманця.
Із початком офіційної виборчої кампанії, всупереч законодавству, не зникла з вулиць і зовнішня реклама. Знову ж таки, на жаль, проблеми кандидатам це створить навряд чи: за словами членів ЦВК, звертатися із судовим позовом поки що ні до кого – претенденти на президентську посаду ще не мають офіційного статусу. А от коли вони такий статус здобудуть, уся їхня агітація вже буде цілком законною.
До речі, загальна сума, яку кандидати можуть витратити на кампанію, оцінюється експертами приблизно в $500–700 млн. Тобто криза в країні насправді вирує: адже на попередніх виборах утричі-вчетверо більше витратили тільки основні кандидати… Нині ж леді та джентльменам лишається сподіватись хіба що на неймовірні творчі успіхи своїх штабів до моменту початку голосування та перемоги своїх юристів – після нього.
Источник